Українська війна і Друга японсько-китайська війна: історична аналогія
Двоїста тактика марксистів в Українській війні сьогодні будується на підході попередників у війні між Китаєм і Японією у 1937-1941 роках
Міхаель Прьобстінг, Міжнародний секретар Революційної комуністичної міжнародної тенденції (RCIT), 10 березня 2022, www.thecommunists.net
Українська війна, яка розпочалася у період різкої ескалації міжімперіалістичних терок між США, ЄС і Росією, широко посіяла сум’яття в самопроголошених марксистських силах. Якщо залишити осторонь путіністів, тобто відкритих або прихованих прихильників російського імперіалізму, ми можемо загалом розрізнити два непорозуміння щодо природи нинішнього конфлікту.
Є ті, хто визнає законний характер української оборонної боротьби, але ігнорує (або вважає неважливим) міжімперіалістичне протистояння. А є й ті, хто визнає важливість політичної та економічної боротьби між великими державами, але ігнорує або ставить на другий план значення українського опору проти російського вторгнення.
На відміну від таких сил, основою стратегії RCIT є визнання двоїстого характеру цього конфлікту. Ми підтримуємо український народ і їхній опір проти навали імперіалістичної Росії. Водночас, ми протистоїмо обом таборам нинішнього міжімперіалістичного суперництва великих держав — Росії і НАТО. Ми підсумовуємо свою позицію у наступних лозунгах: [1]
- На захист України! До поразки російського імперіалізму! Міжнародна масова солідарність з українським національним опором — незалежно від будь-якого імперіалістичного впливу!
- Геть всі імперіалістичні сили — НАТО, ЄС і Росію! В усіх конфліктах між цими силами революціонери борються проти обох таборів!
Ми підкреслювали, що для марксистів вкрай важливо уникати будь-якого механічного спрощення, натомість визнаючи діалектичну природу конфлікту. У Маніфесті RCIT ми заявили: «Неможливо правильно орієнтуватися у поточній світовій ситуації без розуміння складного характеру регіональних та глобальних протиріч між класами та імперіалістичними силами. Основою правильного аналізу є визнання того факту, що в теперішній час ми стикаємося у світі з двома лініями протиріч. Ці два процеси взаємозалежні та впливають один на одного, але вони не ідентичні між собою. Будь-яке опортуністичне пристосування або у бік російського імперіалізму, або у бік західного імперіалізму має у своїй основі нерозуміння суперечливого характеру поточної ситуації». [2]
Тут ми не будемо повторювати свій аналіз війни або критику різних опортуністичних сил. Натомість ми хочемо привернути увагу на історичну аналогію, яка, на нашу думку, буде вкрай корисною для розуміння суперечливої природи поточного конфлікту, а також двоїстої тактики, яку марксисти мають приймати у таких умовах. [3]
Друга японсько-китайська війна 1937-1941 років
Як широко відомо, Китай став жертвою агресії великих держав після так званих Опіумних воєн 1840-х років. Британія, Франція, Німеччина, Росія, США і пізніше також Японія знову і знову нападали на Піднебесну, займаючи деякі порти і міста стратегічної важливості і змушуючи Пекін приймати вкрай невигідні умови. У період після Першої світової війни Японія стала найбільш агресивною імперіалістичною силою, намагаючись зайняти величезні китайські території.
Перша стадія цієї агресії почалася у 1931 році із нападом Японії на Маньчжурію. Китайські сили зазнали поразки, а Японія створила маріонеткову державу, Маньчжоу-го. Проте основна війна розпочалася у липні 1937 року, коли Токіо почало великомасштабний наступ, що призвів до зайняття Пекіну, Шанхаю і Нанкіну протягом кількох місяців. І все ж, хоча японська армія і окупувала великі міста, але не змогла контролювати величезну сільську територію Китаю. Як наслідок, війна продовжувалася роками, хвилями наступів і контрнаступів. [4]
У цей період американський імперіалізм став на бік Китаю. Це не був наслідок яких-небудь антиімперіалістичних симпатій Вашингтону до пригнобленого народу, а натомість через те, що Вашингтон бачив у Японії свого головного суперника в азійсько-тихоокеанському регіоні. Через це США підтримували Китай різними способами. США наклали ряд економічних санкцій проти Японії. «У 1939 році Сполучені Штати розірвали торговельну угоду з Японією, укладену в 1911 році. 2 липня 1940 року Рузвельт підписав Закон про експортний контроль, який надавав президенту повноваження видавати ліцензії або забороняти експорт важливих для оборони матеріалів. На підставі цих повноважень 31 липня було введено обмеження на експорт авіаційного палива та мастильних матеріалів, а також важкого металобрухту № 1. Далі, у рамках заходів, спрямованих проти Японії, Рузвельт ввів ембарго, яке набуло чинності 16 жовтня, на весь експорт залізного та сталевого брухту до країн, крім Великої Британії та держав Західної півкулі. Нарешті, 26 липня 1941 року Рузвельт заморозив японські активи у Сполучених Штатах, тим самим фактично припинивши торговельні відносини між країнами. Через тиждень Рузвельт ввів ембарго на експорт тих сортів нафти, які все ще надходили до Японії у комерційних обсягах.» [5] Далі, Вашингтон позичав непряму військову допомогу китайському опору, посилаючи американських найманців і бойові літаки (наприклад так звані Летючі тигри).
Загально відомо, що політична та економічна агресія Вашингтону спровокувала Японію напасти на Перл-Харбор у грудні 1941 року і оголосити США війну — ця подія відкрила також нову стадію Другої японсько-китайської війни.
Четвертий Інтернаціонал про Другу японсько-китайську війну
Тогочасні революційні марксисти були організовані в Четвертому Інтернаціоналі. Цей рух очолювався Левком Троцьким, організатором Жовтневої Революції, що продовжував боротьбу за соціалістичну світову революцію після сталіністського виродження СРСР і Третього Інтернаціоналу. Троцькісти зайняли чітку позицію підтримки китайської оборонної війни проти японського наступу. У документі, що був прийнятий Установчою конференцією у вересні 1938 року, Четвертий Інтернаціонал заявляв: «Священним обов’язком міжнародного пролетаріату і передусім революційного авангарду є підтримати боротьбу Китаю проти Японії. (...) Вищенаведені перспективи зобов’язують робітників усіх країн, і зокрема революційний авангард, підтримати боротьбу Китаю проти Японію всіма можливими засобами». [6]
Четвертий Інтернаціонал підтримав китайський опір, незважаючи на той факт, що панівною силою була начисто буржуазія і зрадницький Гоміндан на чолі з Чан Кайші, який зарізав десятки тисяч комуністів під час Китайської революції 1925-1927 років. Боячись робітничого класу і бідного селянства, Гоміндан сильно покладався на американський і британський імперіалізм. «Придушуючи пригноблені маси та крок за кроком відступаючи перед японськими загарбниками, Гоміндан наблизився до британського та американського імперіалізму в надії, що ці держави, побоюючись за свої власні інтереси в Китаї, будуть змушені зупинити подальше просування Японії.»
Троцькісти також попереджували у цьому документі, що при втручанні в Китай американський імперіалізм мотивується своїми власними інтересами як велика держава: «Американський імперіалізм, хоча й має в Китаї менші й незначніші інтереси, ніж Велика Британія, стурбований перспективою японського панування в Тихоокеанському регіоні. Повторні кризи в американській економіці, що відбуваються з дедалі меншими проміжками часу, слугують попередженням: якщо американський капіталізм хоче вижити й розширюватися, він мусить незабаром відігравати більш домінуючу роль не лише в Тихоокеанському регіоні, а й на світовій арені загалом. Промова Рузвельта в Чикаго в жовтні 1937 року, спрямована проти «агресорських держав», стала ключем до розуміння майбутньої політики американського імперіалізму.»
Аналогічно Четвертий Інтернаціонал попереджував, що зіткнення між імперіалістичними силами може призвести до світової війни — попередження, яке було підтверджено реальністю через кілька років: «Водночас, переслідуючи свої загарбницькі цілі в Китаї, японські імперіалісти загострили міжімперіалістичні антагонізми, що ведуть людство на поріг нової світової війни.»
Крім того, троцькісти звертали увагу на те, що якщо робітничий клас не зможе вигнати японських загарбників, залишаючи цю задачу натомість для західних імперіалістів, то Китай опиниться колонією останніх: «Імперіалісти Заходу будуть втручатися проти Японії тільки для збереження своїх власних загарбницьких інтересів на Далекому Сході. Якщо японський імперіалізм буде переможений в Китаї імперіалістичними суперниками, а не революційними масами, то це означатиме поневолення Китаю англо-американським капіталом. Китайське національне визволення і емансипація китайських мас від всіх форм гніту будуть досягнуті тільки самими китайськими масами, у союзі з пролетаріатом і пригнобленими народами всього світу.»
Як вказувалося вище, Вашингтон запровадив ряд санкцій проти Японії в рамках міжімперіалістичного суперництва. В інших статтях ми пояснювали, що троцькісти завжди протистояли будь-якій підтримці імперіалістичних санкцій. [7] У 1936 році, коли відбувалося італійське захоплення Ефіопії, американські троцькісти опублікували брошуру, в якій оголосили про свою опозицію до таких імперіалістичних санкцій:
«Але санкції — це військові заходи. Вони включають відмову у наданні фінансових кредитів, торговельні ембарго та різні форми бойкоту. Щоб по-справжньому забезпечити їх виконання, знадобилася б блокада країни, проти якої були введені санкції. Ймовірним, майже неминучим наслідком такої блокади, як неодноразово доводила історія, є війна — адже країна, що зазнала блокади, не може мирно прийняти такий захід, не поступившись політичним суверенітетом. (...) В обох випадках підтримка санкцій, що застосовуються капіталістичними урядами (незалежно від того, чи є вони членами Ліги), фактично є підтримкою самих цих урядів. Це означає, що така підтримка неминуче призводить до зради революційної боротьби проти війни та революційної оборони Ефіопії, яка завжди є боротьбою проти капіталістичних урядів та буржуазії, урядами якої вони є. (...) Отже, марксисти відкидають і викривають як зраду будь-яку підтримку «санкцій» Ліги або урядів.» [8]
Водночас марксисти заявляли, що у випадку справедливої війни пригноблених народів робітники мають накладати свої власні санкції проти імперіалістичного агресора. Цитуючи ще з брошури американських троцькістів: «Марксисти не нейтральні у боротьбі між Італією і Ефіопією. Вони за поразку фашистської Італії і за удар по імперіалізму, чим ця поразка і була би; і тому вони за перемогу Ефіопії. Але вони пропонують допомогти такій поразці і такій перемозі не закликаючи до капіталістичних урядів і імперіалістичної Ліги за допомогою і санкціями; а накладанням робітничим класом своїх пролетарських «санкцій». Тільки ті санкції, що є плодом незалежної і автономної діяльності робітничого класу, мають якусь вартість у революційній боротьбі проти війни, оскільки тільки вони відрізняють клас від держави і класового ворогу, і тільки вони надають робітникам бойової сили, і тільки це є єдиним шляхом до робітничої сили і тому перемозі над війною. Масові демонстрації, страйки, трудові бойкоти, оборонні фонди для матеріальної допомоги для Ефіопії, відмова завантажувати амуніцію для Італії, революційна агітація за марксизм у його застосуванні до воєнної кризи — такі санкції має використовувати робітничий клас.»
Четвертий Інтернаціонал займав подібний підхід у випадку Другої японсько-китайської війни. Як говорилося у вищезгаданому документі 1938 року: «Міжнародна революційна кампанія за допомогу Китаю має проходити під стягом робітничих санкцій проти Японії і знайти свій повний вираз у проведенні класової боротьби і пролетарської революції.»
Повчальна аналогія
Неважко збагнути подібності між нинішньою українською війною і Японсько-китайською війною 1937-1941 років. В обох випадках напівколоніальна країна (Україна, і, відповідно, Китай) зазнала нападу з боку імперіалістичної сили (Росії та Японії відповідно). В обох випадках опір пригнобленої країни ведеться зрадницькими буржуазними силами (Зеленський і Чан Кайші відповідно). В обох випадках національно-визвольна боротьба поєднується з міжімперіалістичною боротьбою великих держав, що призводить до ескалації тиску і економічних санкцій (НАТО проти Росії та США проти Японії відповідно).
В обох випадках марксисти підтримують справедливу оборонну війну пригнобленого народу, займаючи революційну поразницьку позицію у конфлікті між великими державами. В обох випадках марксисти протистоять імперіалістичним санкціям і закликають до робітничих санкцій проти агресора.
RCIT продовжує підходи і програму Четвертого Інтернаціоналу. Ми закликаємо всіх справжніх соціалістів, які погоджуються з такою інтернаціоналістською і антиімперіалістичною перспективою доєднатися до нас у боротьбі проти російської навали, проти всіх великих держав і за програму міжнародної соціалістичної революції. Вперед до побудови Революційної робітничої партії!
Примітки
[1] Відсилаємо читачів до спеціальної сторінки на нашому вебсайті, де зібрано більше тридцяти документів RCIT по нинішньому конфлікту НАТО-Росія і Українській війні: https://www.thecommunists.net/worldwide/global/compilation-of-documents-on-nato-russia-conflict/. Найважливіші документи: Маніфест RCIT: Війна в Україні: переломний момент всесвітньо-історичного значення. Соціалісти мають поєднати революційну оборону від вторгнення Путіна до України з міжнародною боротьбою проти російського імперіалізму, а також імперіалізму НАТО та ЄС, 1 березня 2022, https://www.thecommunists.net/worldwide/global/manifesto-ukraine-war-a-turning-point-of-world-historic-significance/#anker_9; RCIT: Ukraine War: An Action Program for Authentic Socialists, 1 March 2022, https://www.thecommunists.net/worldwide/global/ukraine-war-an-action-program-for-authentic-socialists/; Medina Gunić: A new turning point in Russia’s invasion of the Ukraine, 25 February 2022, https://www.thecommunists.net/worldwide/global/a-new-turning-point-in-russia-s-invasion-of-the-ukraine/; RCIT: Геть імперіалістичну війну Путіна проти України! Ані Росія, ані НАТО – проти всіх імперіалістів! За незалежну боротьбу для захисту України! За робітничий уряд для перемоги над російськими завойовниками! Ні імперіалистичним санкціям! За незалежну соціалістичну Україну!, 24 лютого 2022, https://www.thecommunists.net/worldwide/global/down-with-putin-s-imperialist-war-against-the-ukraine/#anker_8
[2] Маніфест RCIT: Війна в Україні: переломний момент всесвітньо-історичного значення. Соціалісти мають поєднати революційну оборону від вторгнення Путіна до України з міжнародною боротьбою проти російського імперіалізму, а також імперіалізму НАТО та ЄС, 1 березня 2022, https://www.thecommunists.net/worldwide/global/manifesto-ukraine-war-a-turning-point-of-world-historic-significance/#anker_9
[3] З питання подвійної тактики у конфліктах з поєднаним та суперечливим характером див. також главу 12 iv) нашої книги Michael Pröbsting: The Great Robbery of the South. Continuity and Changes in the Super-Exploitation of the Semi-Colonial World by Monopoly Capital Consequences for the Marxist Theory of Imperialism, RCIT Books, Vienna 2013, pp. 321-330, https://www.thecommunists.net/theory/great-robbery-of-the-south/.
[4] Існує велика бібліографія стосовно Другої японсько-китайської війни. Див. напр. глави 10-12 у John K. Fairbank and Albert Feuerwerker (Eds.): The Cambridge History Of China, Vol. 13, Republican China 1912-1949, Part 2, Cambridge University Press 1986, pp. 492-722; див. також Akira Iriye and Warren Cohen (Eds.): American, Chinese, and Japanese Perspectives On Wartime Asia, 1931-1949, Scholarly Resources Imprint, Wilmington 1990. Стислий виклад можна прочитати на Вікіпедії: Second Sino-Japanese War, https://en.wikipedia.org/wiki/Second_Sino-Japanese_War
[5] Robert Higgs: How U.S. Economic Warfare Provoked Japan’s Attack on Pearl Harbor, 1 May 2006, https://www.independent.org/news/article.asp?id=1930
[6] Fourth International: The War in the Far East and the Revolutionary Perspectives (1938), in: Documents of the Fourth International: The Formative Years (1933-40), Pathfinder Press, New York 1973, http://www.marxists.org/history/etol/document/fi/1938-1949/fi-1stcongress/ch08.htm. Всі цитати у статті, якщо не зазначено інакше, від Четвертого Інтернаціоналу з цієї статті.
[7] Див. про це Michael Pröbsting: Can Socialists Support Imperialist Sanctions? The “Fourth International” in the tradition of Pablo and Mandel supports Western sanctions against Russia, 4 March 2022, https://www.thecommunists.net/worldwide/global/can-socialists-support-imperialist-sanctions/; від цього автора: Ukraine War: Dockworkers Boycott Imperialist Russia. Workers at ports along the US west coast refuse to handle any Russian cargo in response to Russia’s invasion of Ukraine, 9 March 2022, https://www.thecommunists.net/worldwide/global/ukraine-war-dockworkers-boycott-imperialist-russia/
[8] John West (James Burnham): War and the Workers (1936), Workers Party Pamphlet, https://www.marxists.org/history/etol/writers/burnham/1936/war/index.htm; Див. також Maurice Spector: Sanctions and the Coming War (1935), New International, Vol.2 No.7, December 1935, https://www.marxists.org/history/etol/writers/spector/1935/12/sanctions.htm