Споживча вартість, мінова вартість і штучний інтелект (тези)

Марксистські міркування щодо ролі ШІ як вираження суперечностей капіталізму і їхнього посилення у період занепаду капіталізму

Міхаель Прьобстінг, Революційна Комуністична Міжнародна Тенденція (RCIT), вересень 2026, www.thecommunists.net

Передмова: наступні тези представляють подальші внески RCIT до критичної дискусії навколо штучного інтелекту і, ширше, технологічного «прогресу» в епоху капіталізму у занепаді. Ми, звісно, розуміємо, що ця тема досліджується тут зовсім не вичерпно. Ці тези побудовані на основі нашого корпусу робіт з цього предмету, зокрема на наших документах «Штучний інтелект: монстр-левіафан на службі керівного класу» (https://www.thecommunists.net/theory/rcit-theses-on-artificial-intelligence/) і «Штучний інтелект і марксистське розуміння виробничих сил» (https://www.thecommunists.net/theory/artificial-intelligence-marxist-understanding-of-productive-forces/). Для збірки всіх документів RCIT стосовно штучного інтелекту див, https://www.thecommunists.net/theory/compilation-of-articles-on-artificial-intelligence/.

---

1. ШІ відображає у особливо разючий спосіб притаманну товарам суперечність між споживною вартістю і міновою вартістю, тобто фундаментальну суперечність капіталізму, і доводить цю суперечність до крайності.

2. ШІ втілює в собі і пришвидшує занепад капіталізму, що неминуче постає з цієї фундаментальної суперечності. ШІ підкреслює перетворення розвитку продуктивних сил у руйнівні сили, а також тенденцію до самозаперечення, закладену в самій концепції капіталу.

Споживча вартість і мінова вартість — подвійний характер товару

3. Маркс починає свій аналіз капіталізму у першому томі Капіталу з розтинання товару і його суперечливої природи. Ця суперечність укорінена в протиставленні між споживчою вартістю і міновою вартістю, які закладені в товарі. Кожен товар посідає споживчу вартість; себто, він служить для задоволення якогось роду людських потреб і додає матеріальну субстанцію до багатства суспільства. Проте ж не кожний продукт, створений трудом, є товаром (наприклад, їжа, яку виростили на власному городі, або приготували на кухні для власного споживання; речі, створенні у власній майстерні для особистого вживання). Предмет стає товаром тільки коли він виробляється людським трудом для обміну на ринку. Вартість товару визначається соціально потрібним часом труда, необхідним для його вироблення. Відношення абстрактного труда, втіленого у товарах, тобто субстанція вартості труда, спільної для всіх товарів, визначає їхню вартість і, як наслідок, співвідношення обміну, за яким власники товарів їх обмінюють. Вартість товару у відношенні до інших товарів, тобто відношення, у якому вони можуть бути обміняні, проявляє себе як мінова вартість товарів. Вартість і мінова вартість, отже, не є однією річчю; скоріше, мінова вартість є формою прояву вартості товару, і Маркс розрізняє різні стадії її розвитку: проста, розширена, загальна форма вартості, а також грошова форма.

4. Відповідно до подвійного характеру товару — споживчої вартості та вартості (або мінової вартості) — є подвійний характер труда, який Маркс описує як «ключ до розуміння політичної економії». Труд є водночас конкретним і абстрактним. Конкретний труд через процес взаємодії з природою створює матеріальну базу товару, тобто його споживчу вартість. Абстрактний труд, незалежно від своєї конкретної форми, створює вартість товару і, отже, його мінову вартість. Тому процес виробництва товару складає єдність процесу праці (матеріальний аспект) і процес валоризації (створення вартості, тобто аспект вартості). При капіталізмі мінова вартість домінує над споживчою вартістю, а процес валоризації домінує над процесом праці — останній завжди служить валоризації.

5. Мета капіталістичного процесу валоризації є створення найбільшої можливої доданої вартості, яка, в свою чергу, є рушієм накопичення капіталу. Кожний капіталіст намагається отримати користь через підвищення продуктивності труда, тобто, виробляючи більше товарів за менший робочий час. Хоча це і може забезпечити короткострокову перевагу на ринку для окремого капіталіста, але нововведена технологія скоро пошириться іншими фірмами, що призведе до зникнення короткострокової переваги; знову почнеться гонка за революціонізацією виробничих технологій і дешевшого вироблення. У великій перспективі цей процес призводить до підняття органічного складу капіталу, тобто частка змінного капіталу (зарплатня робітників) у загальному капіталі знижується, а частка сталого капіталу (машини, сировина, інфраструктура тощо) збільшується. Іншим виразом цієї тенденції з історичної перспективи є зниження частки продуктивного труда і збільшення частки непродуктивного труда. Під продуктивним трудом ми розуміємо труд, що створює вартість, тобто продукування товарів у широкому сенсі. Під непродуктивним трудом ми розуміємо труд, необхідний для циркуляції товарів (наприклад, торгівлі), або для послуг, тобто такий труд, що не створює доданої вартості.

6. Ці тенденції, у свою чергу, означають, що норма зиску, тобто, зиску у відношенні до загального зайнятого капіталу, у довгій перспективі спадає, оскільки зиск отримується з доданої вартості, яку створює живий труд (адже зарплатня робітника завжди нижче, ніж вартість продуктів його труда, а капіталіст залишає собі залишок як додану вартість). Водночас, частка змінного капіталу зменшується. Звісно, є і тенденції, що розгортаються у протилежний бік; але ж, як ми неодноразово показували, теза Маркса про тенденцію падіння норми зиску може бути емпірично обґрунтована в історичному масштабі.

Споживча вартість і мінова вартість — боротьба і єдність антагонізму, що схиляється до усунення

7. Суперечливе відношення між споживчою вартістю і міновою вартістю, закладене в товарі, відображає боротьбу і єдність протилежностей, що є найважливішим і фундаментальним законом матеріалістичної діалектики. Мінова вартість не може існувати без споживчої вартості (хоча споживча вартість і може однозначно існувати без мінової вартості, адже продукти для задоволення людських потреб вироблялися в кожній соціальній формації, як до, так і після капіталізму). Водночас, проте, логіка мінової вартості, відповідно і соціальної формації, що заснована на капіталістичному виробництві вартості, щоденно знищує споживчу вартість і мінову вартість. Вона знищує споживчу вартість, оскільки фізично знищує товари, які не можуть бути продані на ринку (наприклад, запаси їжі постійно знищуються через те, що не можуть бути продані, або просто для підтримання високих ринкових цін). Вона також знищує мінову вартість, коли товари під впливом циклічної природи накопичення капіталу (піднесення, пік буму і його пізніше спадання і рецесія) продаються сильно нижче своїх вартостей під час певних фаз економічного циклу, або ж коли підприємства та їхні фізичні активи змушені повністю закритися.

8. Логіка знищення, що притаманна виробництву капіталістичної вартості, також ясно видна в тому факті, що капітал, будучи по самій натурі ненажерливим монстром, що прагне до найбільш можливо швидкого виробництва і накопичення доданої вартості, намагається експлуатувати робочу силу і природу якомога інтенсивніше, фокусуючись на валоризації у короткий термін. Це призводить до такої експлуатації, що і робітники, і природні ресурси все більше виснажуються. Для капіталу «завтра» не існує — існують лише сьогоденні зиски. Історично це постійно призводило до екзистенційних для капіталізму криз. Тільки через втручання робітничого класу (масова боротьба за захист своїх інтересів, таких як зменшення робочих годин, регулювання безпеки на робочому місці тощо) і завдяки далекоглядним політичним представникам буржуазії (які, наприклад, боялися за військову придатність виснажених робітників) необмежена жадібність капіталу могла тимчасово стримуватися. Проте у теперішній період капіталістичного занепаду тенденція до знищення людей і природи стає дедалі агресивнішою.

9. Споживча вартість і мінова вартість, як наслідок, суттєво відмінні. Мета споживчої вартості полягає в задоволенні людських потреб; тому вона вимірюється корисністю, якістю і стійкістю. Мета мінової вартості не у задоволенні людських потреб, — це слугує лише засобом для досягнення мети, — а у створенні вартості, а тому і доданої вартості для підприємця, що призводить до накопичення вартості та, як наслідок, капіталу. Мінова вартість товару, відповідно, вимірюється у тому, наскільки швидко, прибутково і часто товар може бути проданий — на відміну від споживчої вартості, мінова вартість міряється не якістю, а кількістю.

10. Через свою протилежну природу, споживча вартість і мінова вартість тягнуть у протилежних напрямках. Якщо подивитися з боку мінової вартості, товар прагне якомога швидкого задоволення «потреби» накопичення капіталу. Маркс підсумовує цей процес товарної циркуляції у формулі Товар-Гроші-Товар (Т-Г-Т), або, як варіант, у «загальній формулі капіталу», Гроші-Товар-Гроші (Г-Т-Г’). Чим швидше обмін, тим краще! Але з точки зору споживчої вартості товар прагне якомога більш повноцінного і сталого задоволення потреб, і цей процес ми також можемо описати формулою Споживча вартість-Труд-Споживча вартість (СВ-Т-СВ). Тут метою є не швидкий обмін, а обмін, що служить людським цілям. Тому логіка мінової вартості спрямована на швидке споживання і на нову валоризацію, а логіка споживчої вартості зосереджується на інтенсивності та сталості.

11. Тому протилежність між споживчою вартістю і міновою вартістю можна також зрозуміти у такий спосіб: вартість товару як мінова вартість (тут ми беремо вартість у розмовному значенні) полягає за межами самого товару, а точніше, в його запереченні (перетворенні його на капітал), тоді як вартість товару як споживча вартість полягає всередині самого товару (як продукт для задоволення людських потреб).

12. Тому ми також можемо сказати, що споживча вартість представляє точку зору робітничого класу, тоді як мінова вартість представляє точку зору буржуазії. (Як ми пояснимо далі, ми не маємо наміру цим фетишизувати конкретні форми споживчої вартості в умовах капіталістичного процесу вартості, ані структуру людських потреб, що з цього випливає.). Суперечність між споживчою вартістю і міновою вартістю, що закладена в самому товарі, або на політично-соціальному рівні суперечність між буржуазією і пролетаріатом, що закладена в самій капіталістичній соціальній формації, врешті-решт має зламати цю єдність протилежностей і підняти її на вищий рівень. Робітничий клас повалить капітал і встановить соціалістичний суспільний порядок; продукти суспільної праці будуть позбавлені свого характеру як товарів і стануть виробами, що слугуватимуть загальному задоволенню потреб. Споживча вартість і мінова вартість, як наслідок, втілюють боротьбу і єдність протилежностей, що схиляються до свого власного усунення. Тут також застосовується закон матеріалістичної діалектики: єдність (протилежностей) відносна, але рух (боротьби протилежностей) абсолютний.

Штучний інтелект і створення вартості

13. Штучний інтелект веде у кількох відношеннях суперечність між споживчою вартістю і міновою вартістю, що закладені в товарі, до крайності. По-перше, використання ШІ, разом із повністю автоматизованими машинами і роботами, дає змогу масово збільшити виробництво товарів, тобто споживчих вартостей. Але ж, водночас, ці вироби майже не посідають або не посідають взагалі жодної внутрішньої вартості (мінової вартості) і тому майже не створюють доданої вартості для капіталу. Як наслідок, цей процес підриває основи капіталістичного способу виробництва, який засновується на зиску.

14. По-друге, підвищене використання ШІ призводить до підвищення виробництво споживчих вартостей лише в обмеженій мірі. Це відбувається через те, що зростання числа виробів існує виключно у цифровій формі. Це не означає, що цифрові товари не можуть мати споживчої вартості — достатньо лише згадати корисне комп’ютерне програмне забезпечення. Однак дедалі більше продуктів, створених за допомогою штучного інтелекту, спрямовані на створення та розширення віртуального світу — від відеоігор, соціальних мереж і фільмів до віртуальних, а не фізичних зустрічей. Проте люди — це чуттєві та соціальні істоти; вони прагнуть спільноти з іншими та взаємодії з природним світом. Ми ще раз наголошуємо, що аж ніяк не заперечуємо обмежену цінність цифрової сфери; однак віртуальний світ, у кращому разі, може доповнювати чуттєвий світ, а не замінювати його.

15. У певному сенсі штучний інтелект — це дзеркало капіталізму, в якому відбивається його власне самозаперечення — або, точніше, його занепад. Капіталізм без створення вартості є капіталізм без вартості або капіталу; як наслідок, він не зможе існувати і буде приречений до падіння. Звісно, це не треба розуміти схематично. По-перше, керівний клас потрібно повалити; він не віддасть свою владу і свої багатства добровільно. По-друге, смертний дзвін для капіталізму пролунає не тоді, коли останнього заводського робітника замінить машина. Вирішальним фактором натомість є відношення між масою доданої вартості й загальним зайнятим капіталом (як змінного, так і сталого), оскільки це формує базу норми зиску. Капіталізм у занепаді характеризується тенденцією норми зиску до падіння. Поява штучного інтелекту неминуче пришвидшить цей занепад у нормі зиску, оскільки він сильно підвищує кількість зайнятого сталого капіталу (машини, сировина, дата-центри тощо), а частка живого труда (змінний капітал), тобто сама база для створення доданої вартості, пропорційно зменшується.

16. Марксисти кажуть про тенденцію до стагнації виробничих сил, яка переважає у капіталізмі в занепаді. Це, звісно, не означає застій у виробництві чи відсутність технологічних інновацій; такі речі завжди існували всю історію капіталізму. Натомість, під стагнацією виробничих сил ми розуміємо дедалі більше руйнування основ людського існування і погіршення умов життя і відтворення робітничого класу і широких мас, уповільнення зростання капіталістичної економіки (включно з падінням норми капіталістичних інвестицій), а також дедалі більшу тенденцію до криз.

17. Прибічники декадентської фантазії «повністю автоматизованого розкішного комунізму» (такі як Аарон Бастані, Нік Срнічек, Алекс Вільямс) заявляють, що визволення людства відбудеться «ходом вперед автоматизації, і, врешті, штучного інтелекту». Однак насправді ШІ — це дзеркало капіталізму, яке відображає його самозаперечення в зовсім іншому сенсі: а саме, його неминучий занепад, зумовлений загостренням суперечності між відносно зменшуваною масою вартості та зростаючими капітальними інвестиціями, а також різким посиленням соціальної дезінтеграції, політичних криз і воєн.

18. Захисники штучного інтелекту часто вказують на величезне зростання у продуктивності труда, яке штучний інтелект забезпечує. Проте цей аргумент не бачить проблеми, що корениться у основній суперечності капіталізму. Поява штучного інтелекту однозначно дозволяє підвищити продуктивність у сенсі збільшеного випуску товарів як споживчих вартостей (під вищезгаданими обмеженнями стосовно якості цих споживчих вартостей). І все ж, як зазначалося раніше, споживча вартість і мінова вартість складають (взаємозв’язані) протилежності і в жодному разі не ідентичні. Адже поява сучасних технологій, і зокрема штучного інтелекту, сильно зменшила вартість, втілену в поодинокому продукті, оскільки зменшується робочий час, необхідний на його виробництво. Тим не менше у контексті ширшого виробництва товарів капіталістичне накопичення керується виключно перспективою збільшення вартості та вихідним зиском, а не можливістю створення більшої кількості споживчих вартостей. Проте і дедалі менша частка живого труда і дедалі більша органічна композиція капіталу довгостроково веде до тенденції падіння норми зиску, відповідно і до вповільнення у нагромадження капіталу і падіння норми зросту в продуктивності праці. Саме тому впровадження нових технологій — і, зокрема, штучного інтелекту — призводить не до збільшення, а в довгостроковій перспективі до зниження темпів зростання продуктивності, тобто зростання продуктивності праці порівняно з попереднім періодом. Як ми вже показали, це також можна підтвердити емпірично за останні півстоліття, під час якого поява комп’ютерів, промислових роботів і інтернету призвела не до пришвидшення, а до падіння у нормі зростання продуктивності.

Занепад капіталізму та скорочення створення вартості

19. Ідеал штучного інтелекту — виробництво на заводах без працівників-людей і заміна роботами людей у громадянському і військовому житті. Але ж це врешті означало би капіталістичну економічну і соціальну формацію, яка функціонувала би без робітничого класу, тобто без живого людського труда. Безперечно це є ідеалом всіх капіталістів, оскільки це рятує їх від витрат на зарплатню і конфліктів з робітниками. Але це залишається повністю утопічною фантазією, оскільки капіталізм не може існувати без виробництва вартості. Хтось може заперечити, що такий антиутопічний сценарій економіки без людей у будь-якому разі не є реалістичним. Це однозначно правда, адже розвиток іде не лінійно, а через суперечності, і заводи без людей не зможуть стати панівною економічною рисою в осяжному майбутньому. Тим не менш, розвиток іде в цьому напрямку, і це матиме величезні наслідки в усіх сферах суспільства.

20. Штучний інтелект застосовується у військовій сфері, що дозволяє машинам смерті виконувати свою роботу ще швидше. Широко відомо, що ізраїльська армія використовувала штучний інтелект для свого геноциду в Газі, а алгоритми штучного інтелекту дедалі частіше використовувалися для обрання цілей і часу для атак. Далі, штучний інтелект відіграє дедалі важливішу роль у сфері безпеки кордонів, поліції і спостереження, зокрема у соціальних мережах, де він використовується для контролю над тим, хто що пише, а також для взламів, кампаній з дискредитації і наклепів. Світ праці також стикнувся із загрозою серйозного перевороту; згідно з дослідженням Маккензі, аж до 57 % всіх робочих годин в США можуть бути замінені штучним інтелектом. Особливо вражає швидкість, із якою поширюється штучний інтелект. Згідно з недавнім дослідженням Американського бюро перепису населення, тільки 12 % всіх промислових фірм використовували роботів в 2021 році, через шістдесят років після їхньої появи. У 1997 році, тільки 49,8 % всіх робітників використовували комп’ютери — через покоління після їхньої появи. І разом з тим, згідно з недавнім дослідженням Федерального резервного банку Сент-Луїса за листопад 2025 року, 54,6 % всіх дорослих в США вже використовували штучний інтелект — всього через три роки після запуску ChatGPT!

Технологічний розвиток, цивілізаційний занепад і деструктивний «прогрес»

21. Із цього випливають різні наслідки. По-перше, поширення штучного інтелекту у період капіталістичного занепаду призводить до серйозних соціальних переворотів. Масове знищення робочих місць, збільшення спостереження (як на вулицях, так і в цифровому світі), підривання захисту даних, деформація системи освіти, підвищення бідності і репресій, загроза знищення людства штучним інтелектом, на яку вказують дедалі більше і більше вчених — все це може призвести тільки до більших соціальних вибухів і політичної класової боротьби. Так само і зростання мілітаризації, що відбувається у період підсиленого міжімперіалістського суперництва і конфліктів між імперіалістичними і напівколоніальними державами, неминуче призведе до ще більшої кількості воєн. Не може бути сумнівів: ми сидимо на пороховій діжці!

22. Внутрішня тенденція капіталізму до ушкодження і навіть знищення людства і природи розвивається з як ніколи більшою нестриманою агресивністю у період його занепаду. Мінова вартість прагне до анігіляції споживчої вартості, відповідно підриваючи саму основу свого власного існування. Ми бачимо це сьогодні з особливою ясністю у дедалі більшій кількості воєн; дедалі більшому збіднінні мас і, як наслідок, хвилях біженців; зруйнування природних основ людського існування, що завершиться кліматичною катастрофою; дедалі більша кількість мікропластику у людському тілі, включно з мозком (гематоенцефалічний бар'єр), з досі невідомим і потенційно вкрай шкідливими наслідками; величезний вплив, який справляє на забезпечення населення водою та енергією стрімке впровадження штучного інтелекту та необхідних для нього центрів обробки даних; дедалі більше відчуження особистості (дедалі більша соціальна ізоляція, керована віртуалізацією і цифровізацією у повсякденному житті, з відповідними негативними інтелектуальними і ментальними наслідками), серед інших речей. Капіталістичне знищення природи підриває основи життя, а тому і самі споживчі вартості, необхідні для відтворення робочої сили. Маркс у третьому томі Капіталу жалівся на «непоправний розрив» у метаболізмі між людством і природою, це спостереження залишається правдивим і сьогодні, 150 років по тому, і навіть ще більшою мірою правдивим. Виробництво мінових вартостей дедалі частіше супроводжується руйнуванням споживчих вартостей, а штучний інтелект чисельно пришвидшує цей процес.

23. Так само штучний інтелект доводить відчуження робітника до крайності, як наслідок капіталістичної форми соціального поділу праці і використання машин. Штучний інтелект не тільки обмежує креативну участь робітника у процесі виробництва (понижуючи його до простого додатку, що виконує часткові задачі), а ще й просто замінює його, виключає його з робочого процесу взагалі. Тим більше, штучний інтелект навіть замінює людей як приймачів рішень. Робітник стає відчуженим не тільки від свого продукту, але й від цілого трудового процесу. Штучний інтелект приносить не тільки відчуження, але й «експропріацію» і відсторонення робітника від основ суспільства — його виробничого процесу.

24. Ми, як марксисти, звісно, жодним чином не стоїмо проти технологічного прогресу. Проте не кожний розвиток виробничих сил становить справжній соціальний прогрес; такий прогрес має служити розширенню людських можливостей, а не навпаки, коли люди слугують технологічному прогресу або позбавляються через нього сил. Як ми вже казали, ми суворо заперечуємо фетишизацію виробничих сил, яка поширена серед лівих реформістів. Це лише варіація товарного фетишизму, що його викрив Маркс і що він врешті відображає той факт, що великі верстви лівих перейняли капіталістичний хід мислення.

25. Звісно, капіталізм у занепаді характеризується посиленням його внутрішньої тенденції «виробничим силам і формам взаємодій ... під пануванням приватної власності ... ставати руйнівними силами» (Маркс/Енгельс). Це очевидно із розвитку виробничих сил, які слугують виключно для знищень (наприклад, в збройній промисловості); які, принаймні у великому масштабі, завдають серйозної і тривалої шкоди природному світу (наприклад, атомні електростанції, автомобілі, авіація); які розраховані на короткий термін служби і погано переробляються (наприклад, мобільні телефони, текстильна промисловість); і так далі. Ця тенденція виробничих сил перетворюватися на руйнівні сили іде, відповідно, рука в руку з деформацією споживчих вартостей і цивілізаційним занепадом. Споживчі вартості змінюються під мінові власності (tauschwertisiert, тобто «міново-вартістюються»); вони набувають спеціальної форми і деградують для того, аби служити накопиченню капіталу, а не людським потребам. Це призводить до деградації способу життя в умовах занепаду капіталізму. Достатньо навести кілька прикладів: вказати на спустошення великих сільських широт, надмірну концентрацію людей у великих містах, з усіма відповідними шкідливими наслідками для фізичного і ментального здоров’я; поширення цифрового світу (соціальних мереж, відеоігор, Нетфлікс тощо), які призводять до занепаду у соціальній і людській діяльності; або значне нагромадження непереробних текстилю і пакувань. Тому найсучасніші технологічні досягнення слугують для підриву основ людського існування і сприяння соціальній ізоляції, керуючи деструктивним «прогресом» цивілізації. Іншими словами, поширення штучного інтелекту прискорює процес цивілізаційного занепаду, спричинений капіталізмом, тобто занепад, який дедалі ставить людство перед вибором між «соціалізмом або варварством» (Роза Люксембург).

26. Розширення сфери застосування штучного інтелекту якісно посилює експансивний та агресивний характер монополістичного капіталу. Як зазначалося раніше, поки штучний інтелект, у дедалі меншій мірі, переносить вартість (точніше, соціально необхідний робочий час робочої сили, задіяної у його розробці), він сам не виробляє вартості, оскільки у виробництві не зайнято живої робочої сили. Як наслідок, додана вартість, а тому і зиск, монополістичного капіталу, що заснований на штучному інтелекті, дедалі більше залежить від привласнення вартості, створеної живим трудом в інших секторах капіталу. Ця тенденція завжди існувала в межах капіталізму. Великі корпорації, здатні приносити більш сучасні, високопродуктивні машини і технології, тобто експлуатуючи менше живої робочої сили і оперуючи капіталом більш високої органічної композиції, можуть присвоїти більшу частку загальної маси доданої вартості, ніж вони (і, відповідно, їхні працівники) насправді створили. Це формує основу для додаткової доданої вартості. До цього додається монополістичний зиск, який такі корпорації можуть забезпечити через свої монополістичні позиції (наприклад, маніпуляції з цінами, контроль над постачанням виробів на ринок). Таке стрімке поширення штучного інтелекту, проте, ставить цю притаманну капіталізмові тенденцію на нову основу, адже монополії, що використовують штучний інтелект, виробляють менше, або зовсім не виробляють доданої вартості самі по собі. У результаті ці монополії вимушені діяти ще більш експансивно і агресивно проти інших капіталістів.

27. У певному сенсі те саме стосується й імперіалістичних Великих держав, чиї економіки дедалі більше залежать від штучного інтелекту. Це зумовлено двома причинами. З одного боку, частіше застосування штучного інтелекту, яке відбувається переважно в імперіалістичних країнах, пришвидшує потенціал для розширення штату поліції і спостереження. Водночас, як зазначалося вище, зростає соціальна нестабільність, як у поодиноких державах, так і між ними. По-друге, штучний інтелект пришвидшує тенденцію, яка вже стала достатньо важливою в останні десятиліття: перенесення виробництва капіталістичної вартості із західних імперіалістичних країн у напівколоніальні південні і імперіалістичні східні країни (зокрема Китай). Як ми окреслили у своїй книзі The Great Theft in the South, продуктивний труд, особливо промислове виробництво, дедалі частіше відбувається за межами Західної Європи, Північної Америки і Японії. Серед іншого це означає, що додана вартість дедалі частіше виробляється за межами старих імперіалістичних держав. Як наслідок, ці західні держави, або точніше їхні монополії, стають дедалі більш залежними від Глобального Півдня і великих східних держав; вони вимушені виставляти свою військову міць для підтримки контролю над відповідною часткою світової доданої вартості. З усіх цих причин, зовнішня політика імперіалізму стає дедалі більш агресивною і мілітаристською, а внутрішня політика повертає до бонапартизму.

28. Інша паралель між штучним інтелектом і капіталізмом полягає в тому, що обидва вони переростають своїх «винахідників». Капіталізм розвивається і зиски зростають, як «раптом» бум переходить у рецесію, а тривалий період піднесення раптово закінчується економічною стагнацією або великою війною. Це не планує жодний капіталіст чи керівний клас, але внутрішньо притаманні капіталізмові суперечності примушують до такого розвитку подій, який вони не передбачали. Ситуація зі штучним інтелектом подібна. Він мав тільки пришвидшити і здешевити виробництво, але раптом він розвивається в «окреме життя», проникає в інші системи і пожирає стільки електрики, що це підриває природні основи суспільства, і може навіть підбурювати війни у майбутньому.

Радикальна реорганізація суспільства і його виробничих сил після соціалістичної революції

29. Вищезгадана тенденція мінових вартостей знищувати споживчі вартості підсилюється у період капіталізму у занепаді. Знищення природи через зміну клімату, виснаження ґрунту через агресивне використання пестицидів, нестача підземних вод, спричинена тепловими хвилями і будівництвом ШІ-дата-центрів тощо, — все це позначає підвищену загрозу для цивілізаційних основ людства.

30. Вихід полягає не в «регуляції штучного інтелекту» (ким — монополіями ШІ чи урядами і бюрократіями-союзниками корпорацій?!) чи в очікуванні приходу соціалізму задля використання тоді штучного інтелекту в інших умовах. Радше задача полягає в організації рішучого опору робітничого класу і народних мас проти капіталістичного левіафану ШІ і його поширення — боротьба, яка має бути пов’язана з революційною трансформацією суспільства і будівництвом міжнародного соціалістичного суспільства.

31. Таке соціалістичне суспільство негайно здійснить радикальний перерозподіл суспільного багатства. Цей перерозподіл стосується не лише усунення крайньої матеріальної нерівності — як усередині окремих країн, так і між ними, зокрема між імперіалістичними центрами та переважною більшістю населення світу, що сьогодні проживає в напівколоніальних країнах. Такий перерозподіл також передбачає створення фонду соціальних інвестицій на основі довгострокового плану та за широкої участі громадськості, спрямованого на досягнення таких цілей:

i) якнайшвидше покращення умов життя народів бідних країн Глобального Півдня;

ii) усунення (наскільки це можливо) величезної шкоди, яку капіталізм завдав природі та умовам життя людей;

iii) радикальна перебудова виробничих сил таким чином, щоб вони сприяли симбіотичним відносинам між людством і природою, а також розширенню можливостей людини та подоланню ізоляції, — на противагу тому, що спостерігалося досі: «метаболічному розриву» між людством і природою та «десоціалізації людей і дегуманізації суспільства»;

iv) докорінна зміна способу життя людей (пов’язана з пунктом iii) — відхід від споживацької та пасивної ізоляції, за якої люди вірять, що можуть знайти задоволення поза собою через ненаситне накопичення благ, до такого способу життя, коли люди, спираючись на матеріальний добробут, активно формують суспільне життя у співпраці з іншими та в гармонії з природою.

32. Побудова соціалістичного суспільства — це тривалий процес, що розгортається аж ніяк не прямолінійно, але через кілька етапів. Спершу революція мусить захистити себе в одній або кількох країнах від капіталістичної контрреволюції (як внутрішньої, так і зовнішньої), а згодом — поширитися на весь світ. Лише тоді, у глобальному масштабі, можна буде встановити справді соціалістичне суспільство. Цей перехідний етап, протягом якого робітничий клас і пригноблені здійснюють владу через органи прямої демократії на низовому рівні («диктатура пролетаріату»), аж ніяк не зможе подолати всі «знаки Каїна» капіталістичного суспільства. Хоча ключові сектори економіки підпорядковуватимуться законам соціалістичного планування й накопичення, в інших сферах протягом певного часу й далі пануватиме капіталістичний закон вартості. У такому перехідному суспільстві, де соціалізм ще тільки будується, члени суспільства отримують винагороду відповідно до свого внеску в сукупний суспільний продукт. Лише на вищому етапі комунізму, у «царстві свободи», члени суспільства зможуть отримувати блага відповідно до своїх потреб (звісно, у межах короткострокових і довгострокових колективних інтересів людства та його співіснування з природою).

33. У процесі побудови соціалізму новітні наукові здобутки й технологічні розробки відіграватимуть вирішальну роль у цій суспільній трансформації. Вони слугуватимуть інструментами, а не перешкодами для встановлення стійких відносин між людством і природою, а також гармонійних взаємин між народами. Суспільство демократично обговорюватиме й вирішуватиме, чи може штучний інтелект відігравати корисну для людства роль і в який саме спосіб. У такий спосіб буде подолано радикальне викривлення продуктивних сил, спричинене капіталізмом, та відкинуто декадентські способи життя суспільного ладу, що хилиться до занепаду й ґрунтується на приватній власності на засоби виробництва; натомість постане принципово нова й гармонійна цивілізація соціалізму, яку формуватимуть самі люди.