Голос народу: Українські мітинги 2026 року

Товариш Макслір, «Спалах» (українська секція RCIT), 19 липня 2026 р.

Станом на 19.07.2026 мітинги тривають уже четвертий день. Тисячі людей вийшли на вулиці з надією на повернення ефективного та прогресивного Федорова, який, на думку протестувальників, безпідставно втратив свою посаду та не увійшов до складу нового Кабінету Міністрів.

Під час мітингів учасники задавали не лише питання, пов'язані з Федоровим. Дедалі частіше лунали вимоги щодо боротьби з корупцією, вирішення проблем, пов'язаних із війною, а також проведення виборів.

Останні кадрові рішення стали приводом для широкої дискусії. Вони відображають не лише зміну окремих посадовців, а й боротьбу між двома різними підходами до ведення війни.

З одного боку — курс «західних» доктрин, який асоціюється з модернізацією озброєння та впровадженням нових технологій. З іншого — більш «радянське» бачення, у центрі якого перебувають традиційні бюрократичні та військові механізми ухвалення рішень.

Однак проблема значно більша за долю одного міністра або одного генерала. Україна потребує не просто зміни прізвищ, а радикальної зміни системи та державного управління. Народ, зрозуміло, був обурений неефективним рішенням президента, який хоче своєї ж поразки. Якщо Зеленський не може зрозуміти це, тоді все далі буде просуватися російський імперіалізм вглиб нашої країни.

Якщо мітинги доб'ються відставки Сирського, це можна буде вважати невеликою перемогою. Усунення окремого військового керівника саме по собі не розв'яже проблеми, але залишаться принципи, за якими функціонує державна влада.

Мітинги свідчать про те, що значна частина суспільства прагне брати активнішу участь в обговоренні того, яким має бути ведення війни та державна політика загалом. На думку багатьох, це демонструє зростання суспільного запиту на підзвітність влади й можливість громадян впливати на рішення, які безпосередньо стосуються їхнього життя та їхнього майбутнього.

Якщо суспільство не має реальних механізмів контролю над державними інститутами, то заміна одних посадовців іншими сама по собі не усуває системних проблем. Саме тому боротьба народу за контроль над владою розглядається як не менш важлива, ніж боротьба за зміну конкретних керівників.

У цьому розумінні мітинги можна розглядати як прояв прагнення суспільства до більшої участі у визначенні майбутнього курсу країни. З позицій народу, довгострокові зміни можливі лише тоді, коли широкі верстви населення беруть безпосередню участь у прийнятті рішень, а державна політика стає підзвітною суспільству, а не лише вузькому колу капіталістів та буржуазії.