14386: Триває наступ влади на права трудящих!
Товариш Криця, «Спалах» (українська секція RCIT / РКМТ), -- квітня 2026 р.
Цьогоріч український парламент готує черговий удар по правах українських найманих працівників. Ще в січні з’явився законопроєкт №14386, який передбачає ряд змін у Трудовому кодексі, які в разі ухвалення мають набути чинності по завершенню війни. [1] Частина ліберальної та провладної преси, повідомляючи про прийдешні зміни в законодавстві, очікувано, намагається заплутати та переконати маси в тому, що це відкриває якісь «перспективи», «можливості», розписує про буцімто «збалансовані інтереси працівника та роботодавця» і тому подібні-подібності, для даних словоблудів властиві. Проте така «збалансованість інтересів» явно «балансує» в конкретному напрямі: відкидаючи вищезгаданий ліберальний словоблудний «камуфляж», ми чітко можемо бачити недвозначні ухили на користь саме інтересів роботодавців і на шкоду робітникам. Ліберальна преса намагається заретушувати протилежність інтересів робітників та роботодавців, стверджує що очікувані зміни буцімто будуть вигідні обом сторонам, що піднімати економіку країни можна лише таким шляхом розв’язування рук роботодавцям по частині трудових відносин. Профспілкові й соціально-орієнтовані громадські організації та активісти, небайдужі до життя найманих робітників та робітниць, вже б’ють на сполох, оскільки ці зміни боляче вдарять по правах робітників. [2]
Втім, якщо дивитися на розвиток трудових відносин, неминуче випливає висновок, що зміни ці не стільки б’ють по правах, скільки законодавчо закріплюють, утверджують та розвивають далі ті удари, які вже давно були нанесені капіталістами. Від цих ударів робітники та робітниці потерпали та потерпають досі вже не перше десятиліття.
Так, для прикладу, процедура звільнення працівника, що перебуває у профспілці, більше не потребує обов’язкового погодження з профспілкою. Ця процедура погодження буде замінена на консультації, які є суто формальними та в дійсності не мають жодної сили і не впливають на остаточне рішення роботодавця. З приводу цього нововведення доречно навести цитату з книги-спогадів профспілкового активіста Олега Дубровського:
«Профспілковий комітет не дає згоди на звільнення робітника – члена профспілки? Гаразд. Але тепер профком повинен достатньо переконливо обґрунтувати свою відмову. Чудове нововведення! Основна захисна функція первинної профспілкової організації на підприємствах перекреслена! «Роботодавець» отримав право сам оцінювати переконливість своїх мотивів для адміністративної розправи над тим чи іншим робітником методом вижбурювання за ворота заводів та фабрик. Припустимо, власник підприємства (або його адміністрація) не знайшов (так буде в переважній більшості випадків!) у рішенні профкома достатньо переконливого «обґрунтування відмови в погодженні на звільнення», тоді «роботодавець має право звільнити робітника без згоди виборного органу профспілки». Це найбільш важливе, найбільш серйозне за своїми наслідками урізання прав профспілок в останньому, станом на 2002 р., здійснення антиробітничої законотворчості українського буржуазного парламенту.» [3]
Мова про початок 2000-х років, на хвилиночку…
Що показує цей приклад? Що клас капіталістів, маючи протилежні до нас інтереси, вів свій успішний наступ на права найманих робітників після падіння загального рівня класової свідомості і класової боротьби в 1990-х роках; що буржуазна влада діє в інтересах цього класу, формулює і приймає закони, що юридично закріплюють завоювання капіталістів і закабалення робітників; а також те, що офіційна профспілка була перетворена на неробочу бутафорію, і теж не вчора.
Тривалість понаднормового робочого часу було збільшено (180-250 годин протягом календарного року проти 120 за чинним КЗпП). Але і без того чимало українських робітників та робітниць вже давно працюють по 12 та більше годин на день! А урізання «декретної» відпустки для робітниць-матерів? Для багатьох це «не нова новина». [4] «Ой, скажіть-но, чого я не знаю!..» – з сарказмом може подумати пересічний робітник, читаючи про ці нововведення. Вони не новина для нього, позаяк він і так вже давно працює в подібному режимі, в тій чи іншій мірі. І те, що було «нелегально» вчора, сьогодні вже підпадає під новий закон.
Адже закон не є чимось високим, надкласовим. Навпаки, сьогодні ясніше ніж коли-небудь видно класову сутність законодавства. Закон є опертим на силу класовим інструментом панівного класу для нав’язування вигідного та потрібного собі порядку іншому класу. Буржуазія творить закон згідно зі своїми класовими інтересами.
Ми хочемо сказати про головне. Боротьба класів, яку різномасті пробуржуазні сили намагаються закамуфлювати або прямо заперечити (як і навіть факт поділу на класи), триває. На жаль, робітничий клас, деморалізований та роздроблений, зазнає в цій боротьбі поразки за поразкою. Законопроєкт №14386, а також ряд інших антиробітничих законопроєктів, що з’являлися до нього (№5371, №5161…) лише закріплюють ті положення, що ВЖЕ для багатьох робітників стали буденністю, законодавчо закріплює перемоги буржуазії. Уряд не може бути «над» класовою боротьбою у класовому суспільстві. І якщо уряд не є робітничим, значить він є буржуазним, значить він буде діяти в інтересах буржуазного класу, повільно демонтуючи залишки прав робочих з часів перемог робітничого класу. І така ситуація продовжуватиметься, поки ми, робітничий клас, будемо залишатися у такому жалюгідному пасивному стані.
Разом з тим для читача-робітника ми маємо новину. Попри численні поразки в класовій боротьбі, боротьба ця не скінчена, і вона не скінчиться поки робітник не повстане і не покінчить разом зі світовим поділом на класи. Трудящі послаблені, але неминуче перевернуть хід боротьби на свій бік.
Єдиним шляхом для подолання такого становища є заміна чинного буржуазного уряду робітничим урядом, який складатиметься з обраних трудящими та підзвітних їм делегатів з можливістю їх відкликання, та ополченням, яке зі зброєю в руках захищатиме трудящих та їхні здобутки в боротьбі, а також експропріація таким урядом ключових секторів економіки держави. Таким і лише таким чином економіка та право будуть працювати на користь трудящих, а не жменьки олігархів разом з їхніми посіпаками.
[1] Сторінка законопроєкту №14386 на сайті Верховної Ради: https://itd.rada.gov.ua/billinfo/Bills/Card/69516
[2] Юрист та активіст «Соціального Руху» В. Дудін: «Звільнення у новому Трудовому кодексі. Що загрожує працюючим?»: https://www.youtube.com/watch?v=IJ7zP6ZEZ8I; Як новий Трудовий кодекс допоможе вас звільнити?: https://rev.org.ua/yak-novij-trudovij-kodeks-dopomozhe-vas-zvilniti/; Трудовий кодекс 2026: реформа чи загроза? (Атомпрофспілка): https://www.atomprofspilka.info/2026/01/28/трудовий-кодекс-2026-реформа-чи-загроза/
[3] Дубровський О. Б. Соціалістичний активіст на промисловому підприємстві в умовах української буржуазної демократії 1998–2003 : [спогади] / Олег Дубровський. — Одеса : Екологія, 2025. — 236 с.
[4] Кому дійсно цікаво ознайомитися з усіма «нововведеннями» проєкту нового Трудового Кодекса, можуть звернутися до сторінки даного законопроєкту, або до таблиці, складеної активістами «Соціального Руху»: https://docs.google.com/document/d/1yxzDiA7XMOzVIfXqlPCztHl0cNI395czgpKMfWIx0tI/edit?tab=t.0